Досліджено параметри суб'єктивної деформації у контексті скривлених відношень людина - світ на прикладі таких феноменів як міфологізація свідомості, самогубство і соціальна аномія й соціальна ностальгія.

Дослідження присвячено філософсько-релігієзнавчому аналізу міфологічної свідомості, особливостям її функціонування в сучасному соціокультурному просторі. Міфологізацію свідомості проаналізовано у взаємозв'язку з процесами життєдіяльності сучасного індивіда, зокрема, і в модусі його розуміння як "граючої істоти". Сучасна міфологія, на відміну від міфології прадавньої, - це справжній конгломерат різнорідних елементів, які містять не тільки архаїку, але й квазіміфологічні, раціоналізовані та надідеологізовані елементи. Людське вірування, яке у прадавній міфологічній свідомості засновувалося на безпосередньому чуттєвому відтворенні реальності, у сучасній міфології опосередковане складною системою специфічно раціоналізованих (через обернені форми субстанційних відносин) взаємозв'язків та ідеологією. Масова новітня теле- та радіокультура, що продукується в інформаційному просторі та ЗМІ, захоплення нетрадиційними релігійними культами, відхід від традиційних форм релігійного вірування розглянуто як форми вияву та співпродукту міфологізованої свідомості, спрямованої на стимулювання та продовження подальшого існування сучасної людини в системі десубстанціалізованих суспільних відносин.

З'ясовано сучасні особливості самовідчуження людини в суспільно-політичній, морально-етичній, культурній, повсякденно-утилітарній сферах життя, а також міру готовності масової свідомості відповідати на виклики історичних перспектив.

З'ясовано матеріальні та соціально-структурні параметри динаміки суспільства постіндустріальної доби, вивчено його основні соціальні суперечності, а також модифікації у суб'єктивній сфері.

Досліджено соціальні, феноменологічні та психологічні підстави міфологізації сучасної свідомості, її змістові відмінності від "традиційної" стародавньої міфотворчості. Сучасна масова свідомість і ідеологія позначена рисами міфологізації мислення і світовідчуття. Проте сучасна зміфологізована свідомість є набагато складнішою, ніж її прадавній аналог. Сучасна міфологія, на відміну від міфології прадавньої, - це справжній конгломерат різнорідних та різноманітних елементів, які містять не тільки архаїку, але й квазіміфологічні, раціоналізовані та надідеологізовані елементи. Людське вірування, яке у прадавній міфологічній свідомості засновувалося на безпосередньому чуттєвому відтворенні реальності, у сучасній міфології опосередковане складною системою специфічно раціоналізованих (через обернені форми субстанційних відносин) взаємозв'язків з ідеологією. Якщо синкретизм архаїчної міфологічної свідомості розумівся як специфічна форма цілісності, яка містила в собі органічну єдність знання про матеріальне й ідеальне, природне і культурне, реальне й фантастичне, то новітня міфологічна свідомість на тлі наукової раціональності втрачає подібну цілісність, й виявляється фрагментарно на різних рівнях й у різних формах суспільної свідомості. Фіксовано й кілька шляхів формування сучасного міфу, один з яких, що створюється внаслідок відповідних змін суспільно-економічного, технологічного та культурологічного характеру (у їх впливі на суспільну та індивідуальну свідомість), та інший, - через нав'язування, легітимізацію, ідеологію. При цьому кризові явища в суспільстві зазвичай передують такій іміфотворчій практиціі. Під час кризи відбувається своєрідне "повернення" до історично минулих способів розуміння та засвоєння дійсності. Водночас існує й міфоідеологія владних режимів, певна сукупність міфів, створених відповідними інституціями, що мають право на легітимізацію знання. Це силоміць нав'язані соціальні міфи, які відрізняються від міфів індивідуальної свідомості, які зазвичай мають іншу природу виникнення. За соціальною міфотворчістю подеколи приховуються й спеціалізовані наукові розробки, цілі системи маніпулювання свідомістю з раціональними формами легітимації міфу.

Розглянуто суперечності принципу технологічного детермінізму і технократичного способу мислення, дискутовано проблему співвідношення реального та віртуального, штучного і живого. Показано, що цілісність людини теоретично утримується через принцип гуманістичного комунітаризму. Зазначено, що "ядро сірки пекла", як виявляється з вище викладеного, криється не у самій по собі перспективі втраті чітких меж штучного та живого, а у самому принципі відчуженого характеру діяльності людини та його абстрактному розумінні. Всебічна відстороненість людини від себе й іншого у реальному світі з технічним прогресом і ростом цифрових технологій надає змогу її діяльності та пристрастям розгортатися в штучному, фантоматизованому світі, як останньому притулку її живого "Я". Якщо раніше людина ще могла знаходити волю у своїх природних проявах, то сьогодні і вони стають предметом умілого менеджменту культури. Підкорення людини, в тому числі штучному інтелекту, виявляє трагічність її положення. А технократичне мислення визнає такий порядок речей атрибутом двоїстого характеру культури й тим самим упокорюється з людською втратою. Тільки створенням здорового суспільства, писав Е. Фромм, людина захистить себе від наростаючого божевілля, що перетворює її на машину, а машину наділяє людськими здібностями. Щоб вижити, людство має керуватися у своїй діяльності принципами, що виключають використання людини як засобу у просторах технічної раціональності.

На основі філософсько-релігієзнавчого аналізу розглянуто "теорію раціонального вибору", а також концепцію "релігійної економіки" та "економіки релігії" у сучасному релігієзнавстві. Теорія раціонального вибору - це підхід, що спочатку розроблявся в межах неокласичної економічної теорії (маржиналізму), а тепер висувається як універсальна парадигма дослідження людської поведінки для всіх соціально-гуманітарних наук. В тому числі він використовується в сучасному релігієзнавстві. В межах "економіки релігії" релігійна поведінка і сфера релігії як соціальної системи розглядаються в термінах економічного обміну та ринкової раціональності. Це, з одного боку, призводить до нехтування метафізичного змісту релігійних понять, а, з іншого - до ігнорування соціально-історичного, причинно-генетичного підходу до розуміння релігійних процесів. Методологічно теорія раціонального вибору базується на індивідуалістичній позиції. Вона намагається пояснити всі соціальні феномени з точки зору раціонального розрахунку з боку корисних індивідів. З позиції релігійного плюралізму, релігійні вірування є притаманними людині як особистості і є справою її смаку та персональних переваг. Жодна з релігій не може претендувати на єдину універсальну для всіх істину. Світоглядно означені теорії синтезують у собі принципи інших наукових дисциплін - психології (радикальний біхевіоризм), економіки, соціальної антропології, соціології ("теорія обміну"), філософії, зокрема, філософії утилітаризму. Такі запозичення принципів і понять у перспективі можуть призвести до втрати специфіки власне соціального та релігієзнавчого пізнання.

Досліджено соціальні, моральні, антропологічні основи політики і практики сучасного неолібералізму. Обгрунтовано, що світоглядно та морально-ціннісно неолібералізм несе реверсивні орієнтири і трансформовано реанімує минулі соціально-історичні практики.

Досліджено деякі аспекти впливу сучасного тероризму, державної й міжнародної політики на права та свободи людини.

На основі праць західних вчених розглянуто соціальний феномен доби глобалізації та гнучкого ринку праці - "прекаріат", з'ясовано його структуру, причини становлення, особливості соціальних почуттів та свідомості.

Досліджено ідейний контекст функціонування сучасних медіа та конкретизується неоднозначна роль ЗМІ в висвітленні теми світової міграційної кризи. Критичний огляд повідомлень медіа в цій темі узгоджується з просвітительською метою медіаосвіти та медіафілософії.

Досліджено технократичний погляд на сучасну суспільну динаміку та розрито сутність технократизму як способу метафізичного мислення. Технократизм розглядається як концептуальний принцип розуміння суспільства, в якому абсолютизується технічна його сторона й водночас принижується соціально-гуманітарна. Доведено, що технократичні концепції є формою метафізичного відображення реалій капіталістичної економіки та праволіберальної ідеології.

Досліджено протестну форму індивідуального та масового умонастрою в умовах суспільної аномії. Ретроспективно звернено увагу до філософських рефлексій античного кінізму та "критичної теорії суспільства", в основу яких покладені ідеї "Великої Відмови", а також до практичного досвіду протестності українських реалій.

Досліджено метафізичні аспекти космологічних та філософських дискусій у розумінні Космосу як "людиновимірної" системи світу в контексті змісту сильного антропного принципу. Доведено, що принцип доцільності в антропній картині світу не співвідноситься з антропоцентризмом та телеологією. Критично осмислено натуралізм еволюціоністів у розумінні свідомості та людини. Наголошено, що принцип цілепокладання лежить в основі розвитку лише соціальної форми життя. Проаналізовано морально-етичні імперативи діяльності людини в її земному та космічному призначенні.

Досліджено принципи класичної риторики на основі праці Аристотеля "Риторика", а також вихідні визначення сучасної "чорної" риторики. З'ясовано трансформації філософсько-логічної та етичної основи змісту "чорної" риторики стосовно класичних детермінант. "Чорну" риторику розглянуто як модифікований різновид софістичної риторики. Наголошено на прагматизації процесів сучасного мовленнєво-комунікативного середовища, деформаціях етичної та мотиваційної сфери, які приводять до позитивного визначення "чорних" форм і засобів комунікації.

Досліджено зв'язок особливостей глобальних проблем людства з організацією сучасної соціально-економічної системи. З'ясовуються культурні, соціально-філософські, етичні корені патології сучасної моделі світоустрою. Осмислюється концептуалізація ідей альтернативної світоглядної моделі, так званого "Нового Просвітництва, представленої науковцями Римського клубу. Відстежується синергія ідей "Нового Просвітництва" з "Новим Гуманізмом" А. Печеї, характером концепцій "ноосферного розвитку", "стійкого розвитку", глобального екологічного розвитку.

У експертному гуманітарному та соціально-політичному середовищі існує тривога з приводу стирання у публічному просторі демаркаційних ліній між поняттями "правда" та "обман", "істина" та "брехня", "факт" і "вигадка", які раніше здавалися непорушними. "Постправда" стала тим поняттям, яке релятивно поєднало ці протилежні визначення. Це поняття є значущою характеристикою культури нашого часу. Воно відображає як новий суспільний настрій, так і поведінку громадян демократичних держав. З'ясовано концептуальний вимір поняття "постправда". Досліджується кореляція "постправди" з духовними інтенціями феноменалізму, постпозитивізму, постмодернізму; політичним концептом "постдемократії", соціально-економічною ідеологією ринкового фундаменталізму.

З'ясовано основні положення резолюції солідарності, схваленої ООН та ВООЗ, а також певні ускладнення, виявлені у реалізації глобальної та національної солідарності. У тому числі, робиться спроба обгрунтування ідей солідарності в якості моральних регуляторів, взятих на озброєння міжнародним співтовариством під керівництвом ООН та ВООЗ. В результаті визначено, що у філософсько-етичному ракурсі обгрунтування соціальної солідарності має поліваріантний характер, який забезпечений світоглядною та соціально-груповою позицією її виразника. З боку ООН ідея солідарності обгрунтована вірою в основні права людини, а також належну людині розумність та совісність. Однак, у боротьбі з СОVID-19 дається загалом незадовільна оцінка стосовно міжнародної та національної солідарності, що вказує на суперечливе розходження між декларативними етичними принципами та фактичним станом моральності.

Актуалізована проблема філософського та етичного осмислення нового положення людини за часів "інформаційної революції" у системі взаємовідносин "людина-техніка-природа", що стало предметом вивчення прикладного виду знань - інформаційної етики. Здійснюється філософський аналіз історичних, соціокультурних засад інформаційної етики та її концептуальної особливості. У тому числі, окреслюються її найбільш актуальні морально-етичні теми. Наголошено, що розвиток інформаційної етики та ретельне осмислення її драматичних проблем може імає сприяти їхньому подоланню, знаходженню стійких рішень, необхідних для того, щоби дати адекватні відповіді на технологічні виклики інформаційної епохи.

З'ясовано потенціал філософського світогляду у комплексі науково-екологічних знань та місце концепції "сталого розвитку" у вирішенні проблем екологічної кризи як сучасного глобального "виклику". Завданням статті є уточнення сучасного розуміння терміну "екологія" та його предметного кола. Важливим філософсько-методологічним підходом до аналізу екологічної проблеми є виявлення її зв'язків із різними сторонами суспільного буття та звернення до питань великого соціального і гуманітарного звучання. Наголошено, що вирішення глобальних екологічних проблем напряму пов'язане зі скороченням антропогенного впливу на біосферу до рівня, при якому зберігається здатність біосфери до відтворення здорового навколишнього середовища. Повною мірою реалізувати все це можна за умови зміни системи ринкових цінностей людини, відповідних діяльнісних орієнтацій і стереотипів поведінки.